Варшавський договір

На початку 1920р. Польщею була окупована велика частина західноукраїнських територій. У Польщі не було одностайності щодо питання Українськой Держави, партії та польське суспільство, розділялись в думках. Деякі були на стороні Росії, інші - на стороні України. Варшавський договір було підписано А. Лівицьким (голова Дипломатичної Місії УНР в Польщі) та Я. Домбським (та міністр закордонних справ Польщі).

Головними пунктами Варшавського договору були:
1) Польський уряд визнавав право Української Народної Республіки на незалежне існування на території в межах ..., які будуть означені договорами УНР з сусідами; Польща визнавала Директорію та Головного Отамана С. Петлюру за найвищу владу УНР.
2) Кордони між УНР та Польщею встановлювалося вздовж р. Збруча, а далі - кордоном між Австро-Угорщиною та Росією; далі - східнім адміністративним кордоном Рівенського повіту на р. Прип'ять до її гирла. Докладний опис кордонів повинна зробити спеціяльна українсько-польська комісія.
3) Польський уряд зобов'язується не укладати жодних міжнародніх угод, шкідливих для УНР. Те саме зобов'язується УНР.
4) Укладається військова конвенція.
5) Угода залишається таємною і не може бути опублікована без згоди обох сторін. 7
6) Угода вступає в силу негайно по її підписанні.

Таким чином, Польща визнавала за Україною право на незалежність, але за це діставала Східню Галичину, Західню Волинь, Холмщину, Підляшшя, Полісся. Згідно з військовою конвенцією 24 квітня 1920 року, Польща мала велику перевагу: воєнні дії мали відбуватися тільки під польським командуванням; економічне життя було підпорядковане Польщі; мала бути спільна валюта; залізниці - підпорядковані польському управлінню. Цей договір залишався таємним аж до 1926р.
Загалом Варшавський договір викликав велике обурення, особливо в Галичині, він перекреслював всю боротьбу Галичини за незалежність і повернув під владу Польщі. Як велике нещастя прийняли цей договір різні прошарки населення. Громадські діячі вважали, що подальша війна з більшовиками неможлива.

На основі військової конвенції, зв'язаної з Варшавським договором, у травні 1920 року почався спільний похід на Україну об'єднаних військ Польщі та УНР. Увесь шлях польської і української армій по Україні відзначався брутальністю поляків, реквізиціями та грабунками населення, 7-го травня 1920 року польсько-українська армія вступила до Києва: більшовики здали його без бою. З початку серпня Польща розпочала мирові переговори з Москвою. Тим часом большевицька армія наступала на захід - на Замостя-Варшаву, але наприкінці серпня наступ большевиків на Замостя відбито, а після того розгромлено їх під Варшавою. Ця перемога, яку називали поляки "Чудом над Вислою", врятувала Варшаву і була в значній мірі наслідком участи українських сил. Ця перемога дала можливість почати польсько-українським силам наступ на південному фронті. Та коли в боротьбі з більшовиками українська армія напружувала всі свої сили, Польща вела переговори з Москвою, 18-го жовтня 1920 року укладено перемир'я. Та Українська армія опинилася в дуже тяжкому становищі: її північний фронт був відкритий для радянської армії.

Юлія Бондаренко

Не секрет...